11 березня 2024 року стало історичним днем для України: документальний фільм "А потім ми йдемо танцювати" режисера Євгена Титаренка здобув престижну нагороду "Оскар" у категорії "Найкращий документальний короткометражний фільм".

Фільм розповідає про життя людей у Сєвєродонецьку під час жорстоких обстрілів з боку російських окупантів. Режисер зумів зафіксувати жахливі наслідки війни, а також стійкість і силу духу українців, які не втрачають надії навіть у найважчі часи.

Отримання "Оскара" стало визнанням не лише таланту Євгена Титаренка, а й мужності та незламності українського народу. Ця нагорода привертає увагу світової спільноти до трагедії, яка розгортається в Україні, і дає українцям надію на краще майбутнє.

Однак, радість від перемоги омрачена жорстокою реальністю війни. Напередодні церемонії окупанти обстріляли Чернігів, внаслідок чого загинула українська акторка та волонтерка Оксана Швець. Її смерть стала ще одним болючим нагадуванням про ціну, яку платить Україна за свою свободу.

"Оскар" для України – це не лише перемога, а й символ єднання та співчуття. Ця нагорода свідчить про те, що світ не забув про Україну і підтримує її у боротьбі за свободу та незалежність.

Важливі моменти:

• "А потім ми йдемо танцювати" – перший український документальний фільм, який здобув "Оскар".
• Фільм розповідає про життя людей у Сєвєродонецьку під час війни.
• "Оскар" став визнанням мужності та незламності українського народу.
• Радість від перемоги омрачена загибеллю української акторки Оксани Швець.
• "Оскар" для України – це символ єднання та співчуття.